пʼятниця, 30 серпня 2013 р.

Моїй неньці 22 роки.

   
     Взагалі, вона значно старша — про це ще змалечку знає кожен в нашій великій сім'ї. Вона на власні очі бачила нелегке життя русинів за часів Київської Русі, тішилася мудрістю князів земель київських; вона подумки молилася за відважних козаків, захоплювалась їхніми подвигами, пишалась їх завзяттям, волелюбністю і нескореністю духу; її серце наливалося кров'ю і ридало разом зі своїми синами та доньками через ту гіркую долю, що випала її багатостраждальному народу, а її сердечні сльози оберталися піснями та віршами, що їх донесли нам у своїй творчості Величні її діти; її ніжний образ надихав тисячі людей на шляху до становлення Незалежності, затамувавши подих, вона чекала тієї миті, коли її любі, змучені невільницьким життям діти нарешті зможуть жити в мирі та спокої...
      І одного дня здійснилося омріяне не одним поколінням: наша ненька переродилася і постала перед нами молодою, вродливою, повною сил та рішучості дівчиною, чий погляд направлений вперед — у світле майбутнє, позбавлене неволі й страждання.  А ще тепер у тебе є я, я та мільйони таких самих небайдужих до тебе синів та доньок, тих, які всім серцем вітають твоє переродження й всіма силами відстоюватимуть тебе та наше спільне майбутнє. Вір у нас так, як ми віримо в тебе, у нас обов’язково все вийде, бо інакше і бути не може.
З днем народження, моя мила Україно!


Немає коментарів:

Дописати коментар