До речі про фанфіки

       

Я сьогодні була приємна вражена тим, що студенти групи ПР-22, на відміну від інших груп, підготували домашнє завдання. Тобто увазі одногрупників були представлені творчі роботи - фанфіки.  Трішки передісторії.

     На практичному занятті з української літератури студенти 2 курсу ознайомлювалися із творчістю видатного прозаїка Олеся Гончара. Читали його новели "За мить щастя", "Залізний острів."
     Новелу «Залiзний острiв» у романi Олеся Гончара «Тронка» називають твором-засторогою. Адже гуманiстичнi цiнностi, та й саме життя людини часто опиняється пiд загрозою цивiлiзацiйних процесiв. I як важливо при цьому зберегти здатнiсть сучасноï людини до захисту свого єства, своïх почуттiв. Закоханi через свою легковажнiсть опиняються на вiйськовому кораблi, який служить полігоном для нічних бомбардувань. Їхній човен відв'язався, і Віталик з Тонею не можуть вернутися. Але не впадають у вiдчай, прагнуть знайти порятунок, не втрачають своєï людськоï гiдностi, своïх почуттiв. 

Так от у якості домашнього завдання студентам було запропоновано написати фанфік - продовження новели із власною версією порятунку головних персонажів.

 Найцікавішим стало те, що це були не просто оповідні твори із подальшими пригодами персонажів - Віталика і Тоні. У творах студентів було подано їхні власні роздуми про те, що у певний момент життя необхідно замислитсь над тим, як жив? яке добро зробив людям? Заручившись дозволом авторів, я обов'язково розміщу їхні твори на сторінках блогу.